Цивільне судочинство – це врегульований нормами цивільного процесуального права порядок розгляду і вирішення цивільних справ.

Слід мати на увазі, що поняття «цивільне судочинство» і «цивіль­ний процес» є тотожними.

Відповідно до ст. 1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суди розглядають досить різноманітні цивільні справи, що мають суттєві правові відмінності.

Оскільки правова природа цивільних справ значно впливає на порядок їх розгляду по першій інстанції, ЦПК України (ст. 19) передбачає три види цивільного судочинства: позовне (загальне , спрощене), наказне та окреме провадження.

1. Позовне провадження.

Основним і найбільш розповсюдженим видом цивільного судо­чинства є позовне провадження.

Правила цього виду судочинства найбільш повно визначені у цивільному процесуальному законо­давстві та є загальними, тобто вони застосовуються для розгляду і вирішення всіх цивільних справ.

Основні види  позовного повадження:

1. Майнові суперечки – найчисленніша категорія суперечок – діляться на підвиди:

а) спори з приводу порушення або визнання  права власності .

Право власності може бути порушено у різноманітний спосіб: майно можуть незаконно вилучити, зіпсувати, знищити, або чинити перешкоди у його розпорядженні і користуванні.  Іноді трапляються випадки, які потребують в судовому порядку забезпечити визнання права власності на майно. Буває і таке: на вашу власність ніхто не зазіхає, але можливості користуватися нею не дають.

  • Позов про захист права власності та визнання права власності на майно ( зняття арешту з майна та інші);
  • Позов про захист права інтелектуальної власності;
  • Позов про захист права власності на земельну ділянку та права користування земельною ділянкою;
  • Позов зі спорів, що виникають із спадкового права;
  • Позов зі спорів про визнання права власності на майно
  • Позов про захист житлових прав (визнання права користування жилим приміщенням, визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням тощо);
  • Позов про захист права власності на земельну ділянку та права користування земельною ділянкою.

б) спори з приводу невиконання договірних зобов’язань.

Зрозуміло, що з необов’язковими людьми все краще справи не мати. Але не виконати обіцянку дати почитати книгу – це одне, а зірвати майнове зобов’язання (наприклад, взяти гроші в борг і не повернути) – зовсім інше. 

До цієї категорії  відносяться також спори громадян з банківським установами, які  витікают з кредитних і депозитних  правовідносин.  Кризові явища, спад економіки  не могли позначитися на здатності громадян та юридичних осіб   виконувати  свої зобов’язання  по поверненню   грошових коштів. Тому наразі цілком актуальними є спори між громадянами і банківськими установами.

  • Позов щодо порушення умов договорів позики та позички, кредиту;
  • Позов про визнання правочину недійсними, неукладеними;
  • Позов зі спорів щодо забезпечення виконання зобов’язань ;
  • Позов про припинення (розірвання) окремих видів зобов’язань та відшкодування нанесених збитків (шкоди);
  • Позови про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню
  • Позови про стягнення заборгованості за договором.

в) спори, пов’язані із заподіянням шкоди ( Деліктні правовідносини).

Як би людина не прагнув уникати всякого роду конфлікти, ніхто не може бути застрахований від необхідності звернутися до суду за захистом своїх прав.  Найпоширенішою категорію цих спорів є  спори про відшкодування шкоди  внаслідок ДТП та  злочину.

  • Позов про відшкодування майнової та немайнової шкоди внаслідок ДТП, злочину порушення  права, договору та внаслідок  порушення прав споживача та інші.;

2. Сімейні суперечки (спори).

Вони можуть носити як особистісний, так і майновий характер, але все одно вони пов’язані з особистістю.

а) особистісні суперечки.

Це справи про розірвання шлюбу, виховання дітей;

  • Позов про визнання шлюбу недійсним, розірвання шлюбу, стягнення аліментів;
  • Позов з спорів, що виникають із особистих немайнових прав та обов’язків подружжя, батьків і дітей, інших членів сім’ї.
б) спори з приводу сімейного майна.

Це справи про належність майна, в тому числі і про шлюбних договорах, про користування спільним майном, поділ майна;

  • Позов з про поділ майна, яке набуте під час шлюбу ;
  • Позов про встановлення порядку користування спільним майном колишнього подружжя після розлучення.

3. Трудові спори.

 Як ви вже знаєте, найчастіше це суперечки з приводу звільнень, перекладів, заробітної плати, відпусток, накладення дисциплінарних стягнень, а також про застосування матеріальної відповідальності.

  • Позов про захист трудових прав (про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення заборгованості з заробітної плати, відшкодування моральної шкоди у зв’язку з порушенням трудових прав тощо).

4. Житлові спори.

В даний час житло все в більшій мірі приватизується і передається в цивільний оборот. Спори з приводу купівлі-продажу відносяться до майнових суперечок. Але є особлива категорія – житлові спори. До них відносяться суперечки про обмін житлової площі, про її розділі, про виселення та ін.

  • Позов про захист житлових прав (визнання права користування жилим приміщенням, визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням тощо).

2. Наказне провадження.

Наказне провадження це вид цивільного непозовного судочинства, який характеризується  спрощеним порядком розгляду цивіль­них справ, що засновуються на беззаперечних вимогах.

Вимоги, за якими  судом може бути видано  судовий наказ  встановлено в ст.161 Цивільного процесуального кодексу України.

Судовий наказ може бути видано, якщо:

  1. заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку;
  2. заявлено вимогу про компенсацію витрат на проведення розшуку відповідача, боржника, дитини або транспортних засобів боржника;
  3. заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості;
  4. заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину – однієї чверті, на двох дітей – однієї третини, на трьох і більше дітей – половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов’язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб;
  5. заявлено вимогу про стягнення аліментів на дитину у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, якщо ця вимога не пов’язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб;
  6. заявлено вимогу про повернення вартості товару неналежної якості, якщо є рішення суду, яке набрало законної сили, про встановлення факту продажу товару неналежної якості, ухвалене на користь невизначеного кола споживачів;
  7. заявлено вимогу до юридичної особи або фізичної особи – підприємця про стягнення заборгованості за договором (іншим, ніж про надання житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення), укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або в спрощеному позовному провадженні на свій вибір.

3. Окреме провадження.

Стаття  293 Цивільного процесуального кодексу України  встановлює, що

  • Окреме провадження – це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
  • Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про:
    1. обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи;
    2. надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності;
    3. визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою;
    4. усиновлення;
    5. встановлення фактів, що мають юридичне значення;
    6. відновлення прав на втрачені цінні папери на пред’явника та векселі;
    7. передачу безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність;
    8. визнання спадщини відумерлою;
    9. надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку;
    10. примусову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу;
    11. розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб.
  • У порядку окремого провадження розглядаються також справи про надання права на шлюб, про розірвання шлюбу за заявою подружжя, яке має дітей, за заявою будь-кого з подружжя, якщо один з нього засуджений до позбавлення волі, про встановлення режиму окремого проживання за заявою подружжя та інші справи у випадках, встановлених законом.
  • У випадках, встановлених пунктами 1, 3, 4, 9, 10 частини другої цієї статті, розгляд справ проводиться судом у складі одного судді і двох присяжних.
  • та  принципи моєї правозахисної діяльності

У своїй 17 річний правозахисній діяльності, я  здійснював захист законних прав та інтересів юридичних та фізичних осіб у понад 100 цивільних справ у більшості її видів, які вказані вище.

Процент виграних мною цивільний справ становить  більше 90 %.

Такі високі  показники ефективності   моєї  правозахисної діяльності  у цивільному судочинстві ґрунтуються на основних принципах, якими я керуюсь  під час  захисту законних прав та інтересів фізичних і юридичних осіб.

  • Я ніколи не берусь за справу захисту коли немає або я не бачу  перспективи її  позитивного вирішення
  • Я ретельно готую докази і постійно пояснюю  Клієнту, що без цих доказів досягти для нього  позитивного вирішення його питання не можливо. Збирання відомостей, копій документів та інших матеріалів, які потім використовуються як докази по тій чи іншій справі шляхом запитування у відповідних службових і посадових осіб, підприємств, установ та організацій, незалежно від форми власності, рівня адміністративного підпорядкування, є важливою складовою частиною діяльності адвоката.
  • Я володію   ораторськими здібностями і умію  переконувати суддю і правовій позиції якою я керуюся під час захисту Клієнта. 
  • Я намагаюся досягти   позитивного для Клієнта   результату  позасудовим шляхом, шляхом перемовин, чи іншим не забороненим законом шляхом. У разі необхідності поєдную у своїй правозахисній діяльності  судовий процес з позасудовим  спілкуванням з іншими його учасниками
  • Я ніколи не здійснюю захист законних прав та інтересів Клієнта незаконними  чи напів законними способами.

Мої підзахисні  у переважній більшості випадків  задоволені моєю правозахисною діяльністю  оскільки я НІКОЛИ :

  • Ні при яких обставинах не стану співробітничати з правоохоронними органами;
  • Не „зіллю” справу  опоненту ні за які кошти;
  • Не візьмусь за завідомо безнадійну справу із за матеріальної вигоди;
  • Не відмовлюсь надати правову допомогу за межами м. Києва
  • Не заробляю на посередницьких;
  • Не ставлю реальність результату, який можна досягнути залежність від розміру свого гонорару;

При зверненні фізичної чи юридичної особи до мене за наданням юридичної допомоги, я встановлюю психологічний контакт особою, яка до мене звернулася.

Намагаюся  розібратися в суті його претензій і надати кваліфіковану юридичну допомогу. Переконавшись в законності доручень клієнта, я приймаю на себе ведення справи в суді і здійснює підготовку до судового розгляду.

При цьому в бесіді з  Клієнтом з’ясовую його наміри і вимоги, вивчаю обставини справи, даю  правову оцінку проблемі, розкриваю можливі шляхи вирішення правового спору, визначаю тактику ведення справи в суді.

В подальшому  після узгодження з клієнтом правової позиції та стратегії і тактики захисту його прав та законних інтересів я  реалізовую його на практиці і як правило  отримую позитивний результат.